Цьогорічна літературна мандрівка Луганщиною пов’язана із відзначенням у червні місяці 80-річчя Луганської області, а значить з’явилася ще одна нагода нагадати луганцям про українське коріння в духовному сьогоденні. Саме про видатних письменників-земляків і розповідається в моїй книжці «Луганщина – земля українська» (Полтава, «Полтавський літератор»), що вийшла друком восени 2017 року

Олексій НЕЖИВИЙ, голова Луганської ОО НСПУ в Сєвєродонецьку

ПИШНЕ ГРОНО МИТЦІВ

Отож перша зустріч із читачами у Сватівській центральній районній бібліотеці. З особливим почуттям наголошую, що саме на Луганщині народилися лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка, видатні українські письменники Володимир Сосюра, Микола Руденко, Іван і Надія Світличні, Василь Голобородько. Без глибокого українського коріння не могло б вирости таке пишне гроно талановитих митців.

– А до Полтави від Сватового скільки кілометрів? – запитую першого заступника голови районної державної адміністрації Олексія Либу. Той, знаючи і підтримуючи мої краєзнавчі уподобання, не забарився із відповіддю: «Думається, за годину й доїдемо». Звісно, добре розуміємо, що тут йдеться не про місто Полтаву, а про одне із сіл Сватівського району. Ще на початку ХХ століття сюди переселилися кілька десятків сімей із села Сагайдак на Полтавщині. Обіцяю наступного разу приїхати з подарунками – книжками полтавських і луганських письменників, тож із мешканцями Полтави буде нагода познайомитися ближче.

Наступна зустріч у Біловодській районній бібліотеці. Говоримо про унікальне літературне явище, адже в Біловодському районі народилися чотири самобутніх митці. Неподалік Біловодська, в селі Данилівка – поет метафорично-асоціативного світосприйняття Василь Старун, автор численних збірників поезії, серед нових – «Дванадцять брам. Східні елегії». Із Біловодська родом письменник і журналіст трагічної долі Петро Біливода (Шевченко). У минулому році вдруге вийшла друком його книжка «Ось така мені випала доля». ЇЇ упорядник Сергій Чирков – талановитий поет, прозаїк, публіцист, родом із села Новолимарівка Біловодського району, автор поетичних збірок та роману в двох книгах – «Ковчег. Колискова для смерті», що є одним із видатних явищ сучасного постмодерну, де міфопоетичне світовідчуття художньо поєдналося із мемуаристикою. Село Третяківка на Біловодщині – місце народження Миколи Мірошниченка, відомого в українській літературі автора візуальної (зорової) поезії, перекладача із азербайджанської, турецької, кримсько-татарської мов.

Учасники літературної зустрічі схвально зустріли пропозицію Луганської обласної організації НСПУ – на Міжнародний день поезії саме в Біловодську проводити обласні поетичні читання.

СЬОГОДЕННЯ ЛІТЕРНАТУРНОГО ЖИТТЯ

У місті Сєвєродонецьку відбулося чергове засідання літературного клубу Луганщини. Мабуть, привабливість цієї зустріч для автора цих рядків та членів НСПУ Світлани Талан і Лідії Сороки насамперед у тому, що подібні літературні події оприлюднюються в соціальних мережах, а також засобах масової інформації. Лідія Сорока мешкає в селищі Міловому, тобто найсхіднішому районному центрі України, а її книжка вийшла друком за програмою «Українська книга» у львівському видавництві «Каменяр». У підзаголовку зазначено, що це маленька повість про кохання «Чи помирає невмируще...», де з морально-етичних позицій художньо осмислюються трагічні події на Луганщині, що розпочалися в 2014 році... За останні два роки навіть простий перелік книжок Світлани Талан із Сєвєродонецька просто вражає: «Повернутися дощем», «Оголений нерв», «Ракурс», «Розколоте небо». Щодо жанрового спрямування – це романи-хроніки, де на основі однієї сімейної історії осмислюються найбільш значимі суспільні проблеми, а сьогодення стає основою для їх художнього й публіцистичного відтворення.

Непросте сьогодення й самого літературного життя на Луганщині. Тепер в обласній організації НСПУ на обліку 26 письменників. Серед них і ті, хто живе на тимчасово непідконтрольній території, а ще тимчасово переміщені особи, що тепер мешкають на Луганщині, Київщині, Дніпропетровщині, Полтавщині. Сподіваємось ми й на власне літературне періодичне видання, як і на виділення коштів із обласного бюджету на видання нових книжок письменників луганського краю.

На літературних зустрічах, розповідаючи про творчість письменників-земляків, презентую також журнал «Київ», де в № 1-2 за 2018 рік представлена поетична добірка «Перепочинок у дорозі» Шевченківського лауреата Василя Голобородька та уривки зі щоденника Антоніни Листопад «Фрактура».

Після закінчення Івано-Франківського медичного інституту Антоніна Листопад багато років жила й працювала в місті Краснодоні. Думаю, що художньо й емоційно наснажені сторінки її щоденника здаються близькими для багатьох луганців: «Зізнаюсь публічно в своїй любові. Донбасе, я тебе люблю! Люблю твої степи. Твої терикони, засаджені зеленими кущами. Твої соняшникові поля – люблю... Твої посадки і балки. Твої чебреці й скелі. Твою бездощову осінь і безсніжну зиму. Люблю. Хочу в свою оселю. Її люблю найдужче. Її плекала все життя. Мої меблі, мої вікна... Мої картини і вишиванки. Вивірку за вікном моєї спальні. І дворовий галас. І навіть свій зруйнований балкон. Я не покину могилу моєї мами. Мій сад, посаджений моїми руками. Я нікому тебе не віддам, Донбасе!».

Літературні мандрівки рідним краєм – землею луганською – продовжуються.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх