Зараз на Луганщині маємо 30 жіночих груп самодопомоги, які працюють в населених пунктах об’єднаних територіальних громад – потенційних чи вже функціонуючих. Ними та іншими активістками розроблено 17 міні-проектів, котрі підтримані Українським жіночим фондом на суму близько 2,5 мільйонів гривень

Анна ЧЕРКАШИНА

РІЗДВЯНА КЛЯТВА

– Це довга історія, якщо розповідати, то треба повернутися в січень 2017 року. Разом з колегами з інших шкіл району ми домовилися і за власний кошт поїхали до Львова, – згадує витоки діяльності громадської організації «Євсуг-дія» Людмила Комлик. – То було саме на Різдво, коли все пронизується цим таїнством. Тож настав момент, коли ми вчотирьох стояли на площі, і вирішили, що сюди обов’язково повернемося, але вже зі своїми учнями, привеземо наш вертеп, аби діти взяли участь у львівському конкурсі, і таким чином об’єднали країну від сходу до заходу!

09 - Агенти 2

Людмила Комлик, активістка сільської громадської організації

Ось так іноді починається велика громадська робота. Згодом на активісток з Біловодщини зверне увагу Український жіночий фонд, Людмила Комлик почне брати участь у тренінгових заняттях, навіть з навчальним візитом відправиться до Грузії, аби подивитися, як там працюють громадські жіночі організації.

– А потім ми написали власний проект, – каже Людмила Миколаївна. – Самі зателефонували у центр жіночих ініціатив Львова, і вже після першої зустрічі наших біловодчанок львів’янки запросили на свій форум. Спочатку як просто слухачів, та невдовзі таки знайшли можливість зробити їх (попри те, що наші приїхали запізно) саме учасниками й заходів, і майстер-класів.

У відповідь на запитання, чи можна таким чином зробити висновок, що на селі найбільш мобільна частина населення – саме вчителі, Людмила Комлик відповідає:

– Можливо, ми найбільш гендерно чутливі. Бо хто в основному приводить до школи дітей? Жінки. Мами, бабусі. Якщо вона прийшла, класний керівник з нею зупинився, почав розмовляти... Саме тому ми створили такий собі жіночий клуб.

За словами Людмили Миколаївни, спершу у Євсузі організувалася група самодопомоги.

– Тож діяльність нашої організації направлена на підтримку сільської жінки. І спершу ми склали гендерний профіль власної громади, тобто з’ясували, скільки у нас жінок, чоловіків, скільки вимушено переміщених осіб, одиноких матерів, – ділиться досвідом Людмила Комлик. – З’ясувалося, наприклад, що в нас є різні форми насилля. А коли детальніше почали опрацьовувати цю ситуацію, зрозуміли, чому це все так складається.

То чому ж?

– По-перше, жінки з села живуть ще старими нормами та стереотипами. Мовляв, ти піклуєшся про дім та дітей, а я, чоловік, заробляю гроші. Але те, що зараз відбулося в державі, спричинило дисгармонію, тобто чоловіки не можуть себе реалізувати, заробляти достойно грошей. І виносять це на дітей, на дружину. Скандалять. А ми боїмося розголосу, не виносимо за двері хати, – ділиться власними спостереженнями Людмила Комлик.

А як може допомогти громадська організація?

ГО «Євсуг-дія» запросила до себе досвідченого тренера. Та змогла так розкрити цю тему, що жінки скинули з себе отой тягар.

У Людмили Миколаївни та її колежанок взагалі великі плани. Адже треба допомагати людям вирішувати нагальні проблеми, а вони різні у старих та молодих.

– Для молодих основна проблема – працевлаштування. То тільки з часом, з віком жінки вирішують для себе, що це – мій хрест: корови, город, раз на тиждень вийти до магазину – «вигуляти» своє плаття... А от молоді не погоджуються з такою долею.

Що ж можна порадити?

– Ми знайшли низку тренінгів, котрі, проведуть нам безкоштовно. Адже зараз такі часи, що можна бізнесом займатися і за допомогою інтернет-ресурсів, – каже голова ГО «Євсуг-дія». – А ще, можна створити соціальне підприємництво.

Наприклад, зараз тут пишуть проект по створенню у школі Музею глини.

– Село наше раніше славилося гончарством. У нас були цілі сім’ї гончарів. Але коли пішла колективізація і їх об’єднали у колгоспи, ці народні ремесла згасли, і зараз немає послідовників. А чому б не розвивати? Можна ще й своєрідний туристичний маршрут розробити, якщо хтось із жінок почне займатися зеленим туризмом!

ЧИСЛО АКТИВІСТОК ЗРОСТАЄ

У цьому впевнена Наталія Бойко, мобілізаторка Новоайдарської та Кремінської громад.

– За нинішніх умов, коли створюються об’єднані територіальні громади, жінка має стати не просто учасницею процесу, а агентом змін, тобто впливати на рівні з чоловіками на розподіл ресурсів і на управління цими ресурсами, – упевнена Наталія Бойко.

31271231_2173039496261781_1910084961415725056_n

Наталія Бойко, мобілізаторка Новоайдарської та Кремінської громад

Вона представила проміжні результати компоненту «Мобілізація громад для розширення можливостей у Луганській та Донецькій областях» у рамках спільної програми ПРООН та ООН-Жінки «Відновлення та примирення на територіях, постраждалих від кризи в Україні».

Географічне охоплення цього проекту – в основному об’єднані територіальні громади, але як ті, що вже функціонують, так і ті, які є потенційними, де активно розпочалися процеси децентралізації. Спершу Український жіночій фонд найняв мобілізаторів громад, які спільно з ініціативними жінками допомагали створити групи самодопомоги. Ті групи розпочали активну роботу з вивчення потреб жінок та потреб різних груп населення, аналізу проблематики. І на певному етапі жінки зрозуміли, що їхні групи самодопомоги перетворюються на справжні громадські організації. Далі розпочався активний проектний менеджмент, декілька проектів були подані на розгляд Українського жіночого фонду і отримали фінансування.

– Тож станом на сьогодні ми маємо 30 жіночих груп самодопомоги, які працюють в населених пунктах або потенційних, або вже функціонуючих ОТГ. Зареєстровано 11 нових жіночих громадських організацій завдяки роботі у цьому компоненті, які об'єднали 200 активних жінок, – розповідає Наталія Бойко.

Наприклад, у Кремінській громаді жінки в партнерстві з органами місцевого самоврядування запровадили такі конкурси, як «Місто своїми руками», конкурс міні-ініціатив молоді, і вже тутешня міська рада створила фонд, який виділив жінкам, як одній з цільових груп, кошти на таку діяльність. Міська рада виділила цій громадській організації окрему будівлю, надала її в оренду за 1 гривню, і цього року закладено виділення коштів з міського бюджету на ремонт цього центру та його розвиток.

Зараз Кремінською організацією «Соціальний добробут та фінансова грамотність населення» впроваджується проект зі створення центру гендерної рівності. У ньому, зокрема, передбачається створення кімнати, де жінка, яка потрапила у скрутну ситуацію від насильства, може перебувати певний час.

Які ще ідеї захоплюють активісток?

Створення громадського простору матері і дитини, де жінка може залишити дитину під доглядом, а сама прослухати той чи інший тренінг (громадська організація «Вишневий цвіт» Чмирівської ОТГ), забезпечення ліхтарями на небезпечній ділянці траси (Попаснянська громада, Малоіванівка), підвищення економічних можливостей для жінок (Білокуракинська ОТГ, Шапарівка).

А от активістки з Дєнєжніково облаштовують у місцевій школі центр здоров’я. Вони, як й інші, отримали грант від Українського жіночого Фонду, ще й підключили фермерські господарства та місцевих підприємців. Навіть у центрі зайнятості найняли робітників (на місяць), аби створити омріяний центр здоров’я, де буде ще й сенсорна кімната для дітей з інвалідністю.

– Є досвід та напрацьовані рекомендації щодо активізації агентів змін. І є пропозиція включити ці ініціативи до обласної програми розвитку громадянського суспільства, здійснювати подальшу підтримку в рамках обласного конкурсу місцевого розвитку, – таку ідею пропонує Наталія Бойко.

Підтримаємо?

На головному фото: агенти змін у дії

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх