«Чи вже не пора...». Саме таку назву мав перший вірш Володимира Сосюри українською мовою, який був надрукований 22 жовтня 1917 року в Лисичанській газеті «Голос рабочего». І саме ці слова згадуються, коли бачу в Лисичанську пам’ятний знак першій шахті Донбаса з написом: «Здесь, в Лисьей Балке, по указу Екатерины II от 14 ноября 1795 года была построена первая шахта Донбасса». Як на мене, то давно пора міняти цей напис

Сергій КАЛЕНЮК, краєзнавець

Хіба ж лише перша шахта Донбаса? Це була перша вугільна шахта в Російській імперії. Лишимо імперію Росії, нехай розбираються, де і коли у них появилася перша шахта. Але ж тут була перша вугільна шахта України. Чому ж не вказати це?

І вказати українською мовою, державною, а не імперською.

І Катерину ІІ віддати Росії. Нам чужого не треба. Лисичанський рудник запрацював ще у 1793 році. І запрацював «по горному правилу штольнями», з кріпленнями штолень. Гірничий інженер І. Бригонцов ще до Катерининського указу писав, що розробка вугілля у цьому руднику «не является уже новым или малоизвестным делом: она настолько усовершенствована, что все препятствия и затруднения, возникающие при разработке угля, могут быть разрешены изобретенными средствами».

В царському ж указі мова йде «Об устроении литейного завода в Донецком уезде при реке Лугани», а сосюринське село Третя Рота, на території якої була Лисича балка, належало тоді до Бахмутського повіту. У згадуваному указі нема й слова про будівництво шахти в Лисичій балці, хоча вугілля тут розроблялося військово-морським відомством ще з 1793 року.

До 1802 р. кам’яновугільний рудник в Лисичій балці був єдиним підприємством вугільної промисловості не лише в Донбасі, а й у всій Російській імперії. Звідси вугілля поставляли в чорноморські порти, винокурні, вапняні і цегельні заводи, кузні. Коли запрацювала перша шахта – невідомо. З донесення маркшейдера Адама Сміта відомо лише, що у лютому 1798 р. він розпочав прокладати шахту №4 і на глибині 6 сажнів (12,8 м) знайшов новий шар ще кращого вугілля товщиною 28 дюймів (71 см). Після цього шахти пішли вглибину.

Нинішній текст на пам’ятному знакові – це вже четвертий варіант. Перший, «сталінський», варіант появився ще на початку 1950-х років: «В этом овраге в 1795 г. был заложен первый рудник, положивший начало развития каменноугольной промышленности в Донбассе». Про те, що рудник перший не лише в Донбасі, а й у всій Росії, не написали. Незручно було якось в українському Донбасі, вже радянському, згадувати царську Росію. Україну краще було не згадувати, бо могли згадати про ідеологію націоналізму, написали про Донбас. І текст відповідно зробили російською, щоб ніякого націоналізму. При Хрущові текст написали українською й уточнили, що першою тут була шахта, а не рудник.

При Брежневі переклали російською, бо це відповідало ідеології творення радянської людини. Від Сталіна до Брежнєва написи відповідали політиці, яку сповідували керівники країни.

А нинішній текст не лише історично, але й ідеологічно найбільш невірний.

Тож і виникає питання, чи вже не пора вказати на пам’ятному знаку про те, що саме в Лисичій балці 1793 року закладено рудник, який поклав початок кам’яновугільній промисловості України?

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх