Про творчість біловодського поета Василя Старуна говорять, що вона «вкрай геометрична, таємна й омагнічена», а ще його називають сюрреалістом, герметиком і паліндромістом. Це, повірте, високе визнання фахівців, і на таку оцінку можуть розраховувати не всі українські поети

Анастасія ПОЛТАВЕЦЬ

У світ вже вийшло п’ятнадцять книжок віршів Василя, і в кожній з них він проводить стилістико-філософскі пошуки, вражаючи читача своїм незвичайним поглядом на світ.

Дерева за мевами

тягнуться в шторм,

а в шторах не туга–

так – зморшки.

Посічений хугами –

хугами? – Корм.

За табором – поле

морошки, снага спопеліла,

горіла сосна – не в щоглах тужба

і утрата, спасенна

рокада підійметься

з дна – як нічна

небесного брата.

Василь друкувався і друкується в багатьох часописах України, а також за її межами – в Канаді, США, Англії, Німеччині, Румунії, Словаччині. Є інформація, що його вірші готуються до публікації у перекладі китайською мовою, а в 2016-му році Старун став автором двох антологій «Листи України» польською та англійською мовами. Наступного року вийшла антологія українських письменників Донбасу «Порода», серед авторів якої був і Василь, а цьогоріч наш земляк потрапив до антології української поезії ХХ-ХХI століття. Він лауреат міжнародних премій ім. Сковороди та Пантелеймона Куліша, а також ряду вітчизняних літературних відзнак.

Як стало відомо, нині до друку готується чергова – шістнадцята – книжка автора «Дванадцять брам», яку Маріан Горбачек переклала польською мовою. Книга, до речі, буде двомовною – польською та українською. Видати її допомагає Володимир Барна – поет з Тернопільщини, видавець. Василь знайомий з ним років п’ять, але жодного разу поети не зустрічались, а лише листувались. Василь надсилав йому свої книжки, Володимир відповідав надсиланням своїх доробок – так і товаришували.

Саме Володимир допоміг у перекладі вибраних з останніх книжок віршів польською мовою і звернувся до заступника голови Луганської ОДА Ольги Лішик, попросивши допомогти у виданні книжки біловодського поета.

«Старун, як мало хто, виповів нашу важку – суперечливу і складну – епоху, переломивши соціальне крізь особисте. Крізь внутрішній стан. Виповів повно, яскраво і болісно», – написав він.

Про що остання книжка Василя? В ній поет періодично звертається до образу брами – це певний вхід у часові відтінки людського життя, і до Тараса Шевченка, запитуючи, а що б він зробив у цій ситуації, до чого закликав би і скільки патріотів зібрав би навколо себе?

Автор зізнається:

«Я буду довго йти травою,

коли ні світ – і ні зоря:

віддам перо тому Герою,

хто перепише «Кобзаря».

– Це та людина, яка йде і ще не прийшла. Це не поет, це громадянин, – пояснює Василь.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх