На карті Європи є чимало топонімів, здебільшого назв населених пунктів, що споріднені з назвою українського обласного центра – Полтавою. Варіації бувають найрізноманітніші: Нова й Стара Полтавка, Нижня й Верхня Полтавка, а ще Полтавка в Омському Приіртишші, Полтавка на Далекому Сході, село Полтавське в Казахстані, Полтавка в Киргизстані, станиця Полтавська в Краснодарському краї. Є своя Полтава і на Луганщині

Олексій НЕЖИВИЙ, голова ЛОО НСП України

Їдемо в напрямку Верхньої Дуванки, що на Сватівщині. Ліворуч степової, однак добротної, асфальтованої дороги, – кілька десятків будинків. Праворуч – напіврозвалені споруди колишньої колгоспної ферми. Мимоволі на думку приходять слова будівельника Віктора Васильовича із міста Сватового, що запам’ятались: «Нас чекають складні часи, адже будівництво нової держави чомусь розпочалося з руйнації того, що будувалося десятиліття».

Саме так трапилося і в Полтаві, тому тепер у селі жодного робочого місця. Немає тваринницької ферми, тракторної бригади. Колись міцне господарство – колгосп «Червона зірка» – залишився тільки в спогадах старших за віком односельців, які тепер свої земельні паї здають в оренду.

Не тільки школи, дитячого садка, але й магазину, пошти в селі немає. Все це – у Верхній Дуванці. А дитячий майданчик, що з’явився в Полтаві перед виборами на самому видному місці, біля дороги, теж здебільшого пустує. Із слів секретаря сільської ради, у Полтаві зараз мешкає 104 особи, із них – 5 дітей дошкільного віку, 14 шкільного. Більшість учнів підвозять до Верхньодуванської школи, де їх усього нараховується 30. Тут є Будинок культури, бібліотека.

Коли ж з’явилося село Полтава, що повністю копіює назву великого міста, обласного центру?

За історичними джерелами, в 1906-1913 роках із Полтавщини переселилися до Сибіру, Середньої Азії, Далекого Сходу близько 230 тисяч осіб. У переважній більшості працелюбних полтавців змушувало зважитися на перенаселення безземелля, а також тодішня державна політика залюднення тих районів, що були важливими.

Однак переселялися полтавці й значно ближче. Село Полтава на Луганщині засновано в 1909 році, коли сюди переселилися збіднілі козаки із села Сагайдак сучасного Шишацького району. Журналіст Валерій Мотуз у газеті «Полтавський вісник» (2 січня 2004 р.) писав, що 18 сімей-переселенців обрали для проживання квітучу долину поблизу річки Дуваночки, ще 7 сімей оселилися трохи нижче за течією цієї чудової річечки. Спочатку село, де зупинилися полтавці, називалося Костянтинівкою, однак у 1914 році за бажанням селян дістало нову адміністративну назву – Полтава. Спілкуючись із сучасними мешканцями села, дізналися, що тепер своє родове коріння в Полтаві майже ніхто не пам’ятає. Про місто Полтаву, звичайно ж, знають усі, але поки що побувати не довелося: «Бо не запрошували...».

Із сусіднього районного центру селища Троїцьке обізвалася Валентина Михайлівна Старченко, батько якої, Михайло Петрович Йопа, хоча й народився 1914 року в селі Полтаві, але добре знав близьких родичів у селі Сагайдак на Полтавщині, разом із донькою їздив туди в гості.

До речі, серед сучасних мешканців Сагайдака таке прізвище зустрічається й тепер.

Наступного разу обіцяю приїхати з подарунками для Верхньодуванської бібліотеки, книжками полтавських і луганських письменників, тож із мешканцями села Полтави буде нагода познайомитися ближче.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх