Кожен з нас проходить через випробування та перевірки «на міцність», і в скрутні години завжди згадуєш, що доля ніколи не буде випробувати людину більше, ніж вона може витримати. Ця істина першою прийшла мені на думку, коли я познайомилася зі спортсменкою Ніною Колосовою. Дізнавшись її історію, я була надзвичайно вражена, якою вольовою і сильною духом може бути людина...

Евеліна БОГДАНОВА

З ЧУЖОЇ ВИНИ

Вона стала четвертою дитиною в родині. Але народилася значно раніше терміну, до того ж маючи порушення опорно-рухового апарату. Ні, це не вроджена вада і не успадкована. Всі в родині були фізично здорові. Так сталося тому, що батько в нетверезому стані побив матір, коли та носила дитину під серцем.

Ніночці виповнилося лише п’ять місяців, коли помер винуватець трагедії. А у півтора рочки дівчинка взагалі залишилася сиротою – померла й мати. Зовсім крихіткою вона потрапила до дитячого будинку-інтернату в Цюрупинську (нині – місто Олешки) Херсонської області і провела там все своє дитинство.

– Коли підійшов строк завершення навчання у дитбудинку, мене одразу перевели у будинок пристарілих. Я ж сирота, дівати мене не було куди, – згадує Ніна. – Але вже в інтернаті я поставила собі за мету поїхати навчатися у Луганськ. І з цього шляху не сходила.

Декілька разів їй повертали документи на вступ – потрібно було довести, що вона є сиротою, але документів про смерть батьків не було. Потім нарешті вступила – до швейного відділення в луганське СПТУ-інтернат.

– Там навчилась вишивати, на машинці шити, кроїти. А головне – зрозуміла: якщо є усидливість – мені все вдасться, а якщо ні – нічого з мене не вийде, – розповідає Ніна про юнацькі роки.

СПОРТИВНИЙ СТАРТ

В училищі Ніна відкрила для себе і спорт. Невеличка на зріст, на милицях, але дуже сильна духом, вона знайшла себе... в пауерліфтингу.

– Почалось усе з плавання. Я люблю плавати, але я дуже легка на воді, високих результатів не доб’єшся. Після – пробувала себе у легкій атлетиці, але це виходило ще гірше, тому що у мене маленьке тіло – на далеку відстань снаряд не кинеш. Також займалась стрільбою з лука. На серйозні змагання, правда, не їздила, тільки на обласні, – згадує дівчина свої перші кроки в спортивній кар’єрі.

Вчитель фізкультури Лілія Олексіївна Гінкул, побачивши здібності і прагнення Ніни, привела її до тренера з важкої атлетики.

– Мені показали, як робиться жим лежачи, й питають: «Зможеш?». А чому ж не зможу? І я одразу віджала 30 кг, – з посмішкою розповідає Ніна. – Тренувалася активно, поступово все стало виходити, тоді й почала їздити на змагання. Я завжди дякую тренерам, які нас готували. Якби не вони і наше училище, мабуть, з багатьох з нас нічого б і не вийшло.

Перші серйозні змагання відбулися для Ніни Колосової в Запоріжжі у 1995-му, там вона віджала 65 кг і посіла ІІ місце. Це при тому, що вона сама важила 28 кг!

– Тоді була недосвідченим спортсменом, в мене й форми навіть ще не було. Але після цього потихеньку стала їздити по областях. Щороку була на змаганнях в Дніпрі. А коли було краще з фінансами – навіть і по кілька разів на рік їздила на змагання – то на Кубок, то на Чемпіонат, – говорить Ніна. – Шкода, не вийшло потрапити на Олімпіаду до Сіднею. Ліцензію заробила, як то кажуть, кров’ю і потом, але її в мене та ще однієї дівчини забрали, хоч ми і увійшли тоді до першої десятки: я зайняла п’яте місце, а подруга – третє. Наприкінці кваліфікаційного відбору мене зробили тридцять п’ятою, а ту дівчину шістнадцятою. Таке буває навіть у паралімпійському спорті.

08 - Колосова 3

Медалі, завойовані на змаганнях з пауерліфтингу

На перші свої міжнародні змагання Ніна Колосова потрапила у 1997 році. Вони проходили у Словаччині. Там дівчина завоювала ІІ місце, віджала 65 кг. В Греції виборола ІІІ місце, потім була Корея.

– Тоді стався прикрий нещасний випадок: ми йшли на обід, в ресторані були гвинтові сходи, хтось ніс воду на розносі, вона розляпалась, моя милиця ковзнула – і я вдарилась об стінку. На наступний день змагання, а у мене – кров з носа, ще й забила голову. Однак на турнір все ж пішла, підняла вагу, але не таку, на яку розраховувала, хотілось 85 кг, а вийшло 62 кг, – говорить спортсменка.

І хоча на Олімпіаду Ніна не потрапила, у 2005-му на Чемпіонаті Європи з пауерліфтингу вона виборола І місце з результатом у 70кг.

Коли почалась війна, тренери спортсменки переїхали у Чернігів, викликали туди і її.

– Але у нас почались обстріли, і я два роки не могла виїхати взагалі нікуди, не кажучи і про те, щоб поїхати на якісь змагання. Потім виїхала в Київську область, два роки тренувалася в Києві та Ірпіні.

НОВЕ ЖИТТЯ БЕЗ ВЕЛИКОГО СПОРТУ

Чотирьохкратна чемпіонка Європи, багатократна чемпіонка України, більше двох десятків медалей, зароблених щоденною кропіткою і наполегливою працею, – блискуча спортивна кар’єра. Але несподівано спорт довелося кинути... Дівчину частково паралізувало.

– В Київській області не було де залишитися. Ми зверталися з цим питанням до міського голови міста Ірпінь і отримали відповідь, що гуртожитків немає, нічого не будується, а якщо будується, то коли завершиться будівництво – невідомо, – ділиться Ніна Колосова. – А на квартиру ніхто інваліда брати не хоче. Прийшлося повернутися знову на Луганщину.

Паралізація посадила Ніну в інвалідний візок. Їздити на змагання стало майже неможливим. Хто не стикався, той не зрозуміє, наскільки навколишній світ побудовано без урахування потреб людей з обмеженими фізичними можливостями.

08 - Колосова 2

Сьогодні спортсменка вже не може обійтися без інвалідного візка

– Останні мої змагання відбулися минулого березня. Це був Чемпіонат України з пауерліфтингу в Дніпрі, – говорить Ніна. – Потім спорт я покинула, бо у нас, у Великій Чернігівці, де я живу, спортивних залів немає, займатися ніде. Та й на візку дуже важко пересуватися на великі відстані. Пандуси мало де є, і не всі пристосовані, щоб по них проїхати інваліду. Потяги, маршрутки, автобуси – дуже високі. Якщо треба сісти в автобус, доводиться на колінках лізти через весь салон, а ще й не кожен місце уступить. На нас, чесно кажучи, ніхто не звертає уваги. На змагання виїжджала – ну поїхала, то й поїхала. Куди поїхала, навіщо – нікому не цікаво. Кожна поїздка на змагання – це було моє власне рішення і фінансування за власний кошт.

Що можна казати про чужих людей, якщо в колі її рідних немає розуміння – дві сестри та брат Ніни з нею майже не спілкуються.

– В кращому випадку – телефонуємо один одному, а близькості немає. Вони мене соромляться, цураються. Тому я не нав’язуюся, не хочу доставляти незручностей, дискомфорту, – розповідає Ніна Колосова. – Я звикла, в принципі, до життя в таких умовах, хоча морально це, звичайно, важко. Але куди діватися? Ніхто від цього не застрахований. Невідомо, що може трапитися з будь-ким. А ось чоловік мною пишається. І у всьому допомагає.

Якщо раніше, через поїздки, збори, змагання, для особистого життя часу не вистачало, то зараз найбільша мрія і надія Ніни – народити дитину.

– Дуже хочеться, бо діти – це щастя, – ділиться потаємним бажанням Ніна Колосова.

І я впевнена, в неї, сильної, вольової та загартованої долею, обов’язково все буде добре, їй все вдасться. Я бажаю Вам, Ніно, щастя!

На головному фото: Ніна Колосова на міжнародних змаганнях у 2006-му році

Друкувати
© За матеріалами Луганщина.ua
Новости по теме
Юна спортсменка з Попасної завоювала бро...

Наразі у Швеції проходить чемпіонат світу з класичного пауерліфтингу. Про це повідомили в Управлінні молоді та спорту Луганської о...

Детальніше
112
Спортсмен з Рубіжного став чемпіоном Євр...

Представник Луганської області завоював звання чемпіона Європи з пауерліфтингу 2 травня у Чехії. Про це повідомляє прес-служба Упр...

Детальніше
222
Представниця Луганщини завоювала бронзов...

Чемпіонат Європи з пауерліфтингу проходив 28 квітня у Чехії. Про це повідомляє прес-служба Управління молоді та спорту Луганської ...

Детальніше
143
Тренер з пауерліфтингу з Рубіжного став ...

Баранник Микола, майстер спорту України міжнародного класу, тренер ДЮСШ №1 з пауерліфтінгу, виступаючи 5-10 листопада 2018 р на Че...

Детальніше
298
Спортсменки Луганщини вибороли І загальн...

Чемпіонат України з класичного пауерліфтингу серед чоловік та жінок, юніорок та юніорів, юнаків та дівчат пройшов з 13 по 23 верес...

Детальніше
401
Вгору