Не тільки важкою шахтарською працею може похизуватися «колиска» Донбасу – Лисичанськ. Серед гірників є талановиті, творчі і натхненні люди. Так, днями в Лисичанському міському краєзнавчому музеї відкрилася виставка художніх творів Анатолія Мещерякова – шахтаря з 23-річним підземним стажем – під назвою «Зимові сни»

Евеліна БОГДАНОВА

Це перша авторська виставка картин шахтаря, а «за сумісництвом» – художника-аматора. Але до цієї події Анатолій Леонідович йшов довгі роки.

– Я весь час малював, з дитинства. – ділиться він. – В мене була мрія піти навчатися на художника-реставратора. Але життя склалося інакше, тому після закінчення школи пішов до училища.

Там хист юнака побачив художник Василь Дємєнков і часто кликав учня Мещерякова малювати, дечому його навчив, передав свій досвід.

Далі – служба у лавах Збройних сил, навчання у Рубіжанському індустріально-педагогічному технікумі на гірничого механіка, майстра виробничого навчання. Там Анатолій ще мав час малювати досхочу. А потім пішов працювати на шахту.

– Ось тепер, – думав Анатолій Леонідович, – нарешті почну писати справжні картини.

А цього не сталося – сімейне життя, важка робота, клопоти, турботи – часу на творчість не стало зовсім.

– За 23 роки, які я відпрацював на шахті, за фарби та пензлі взагалі не брався, окрім одного разу – коли син та донька малі були, намалював їм Діда Мороза та й повісив біля новорічної ялинки, – згадує шахтар.

Пройшов час, Анатолій Мещеряков вийшов на пенсію (шахтарі на пенсію виходять рано – через важкі умови праці), зайнявся городом, садом, рибною ловлею. Так далі і тривало життя, працював так само наполегливо, але вже «на поверхні». І несподівано до його рук знов, як у давні часи, потрапили фарби та пензлики.

49175715_789128624753976_2030945023297585152_n

– Поштовхом до нового витку моєї творчості стала моя онука Лєночка. Якби не вона, я, мабуть, й досі вагався. Прийшла вона і каже: «Діду, допоможи, треба намалювати...». Я узяв фарби – і розпочалося, – розповідає Анатолій Мещеряков.

До всього доходив власним шляхом, методом спроб і помилок – як змішувати фарби, щоб не було брудних плям на картині, як підготувати полотно до малювання, як писати маслом.

– Зараз, з часом, працювати над картинами вже легше, – каже художник-аматор.

На першу виставку, яка, до речі, відбулася напередодні 60-річного ювілею митця, Анатолій Мещеряков відібрав 34 картини. Це його роботи за два роки, хоча вдома є ще. Є його картини вже і в інших місцях – одна висить у Рубіжанському педагогічному коледжі, ще дві він подарував знайомим з Харкова. І вже дві картини придбали його шанувальники з Одеси та однієї з країн Балтії.

Всі, хто прийшов у день відкриття на виставку Анатолія Мещерякова, дивувалися, які таланти є у лисичан, навіть серед таких суворих професій, як гірники.

07 - Шахтер 2

– Скільки років відпрацювали пліч-о-пліч, ніколи і не знали, що він має хист до малювання, – кажуть його колеги по шахті.

Музейники теж висловили свої враження від пейзажів Анатолія Мещерякова.

– Завжди приємно, коли в музеї відбуваються виставки саме лисичанських майстрів. Хтось може подумати: а що в тому Лисичанську може бути цікавого – шахтарський край, робочі люди, але і у нас є талановиті, натхненні люди, творчість яких вражає, – підкреслює Альона Задорожна, директор Лисичанського міського краєзнавчого музею.

Володимир Виноградов, один з родичів художника, під час офіційної частини відкриття персональної виставки Анатолія Мещерякова висловив те, з чим погодилися всі присутні:

– Відкриття першої виставки – це як день народження. У нас в Лисичанську народився художник. Для всіх нас, хто сьогодні живе у непростих умовах, це справжнє свято, тому що в коловерті життя саме мистецтво – це та віддушина, за якою люди скучили. Впевнений, трішки щастя ми всі сьогодні отримали.

Здобути власні враження від пейзажів шахтаря-митця Анатолія Мещерякова можете й ви – виставка буде прикрашати зали Лисичанського міського краєзнавчого музею всі зимові місяці. Ще є час!

На головному фото: Анатолій Мещеряков розповідає про свою творчість

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх