У мене розривається серце від болю, коли дізнаюся про страждання мирних громадян від чергових обстрілів. Особливо, коли це діти.

Вони ховаються у підвалах, руйнуються їх оселі. А найстрашніше – вони зазнають поранень та, інколи, втрачають батьків.

Мене турбує питання: вам дійсно не жаль цих маленьких жителів області? Де ваша жіноча чуйність та милосердя?

Прошу, благаю, переконайте їх, щоб не відкривали вогонь по домівках наших людей, які проживають поблизу лінії зіткнення.

Саме краще, що є у людини – це щасливе дитинство!

Тож нехай чоловіки, які узяли зброю до рук та прислуговують окупантам, не перетворюють життя наших дітей у пекло!

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх